Одяг

Зразки народного одягу Буковини відзначаються виразністю силуету, багатством і різноманітністю складових елементів та декоративного оздоблення. Чоловічий та жіночий костюми складалися з домотканої полотняної сорочки, поясного та плечового одягу, пояса, взуття, головного убору та прикрас.

Основною складовою частиною як жіночого, так і чоловічого вбрання є сорочка. Чоловіча була тунікоподібного крою, з широкими рукавами, із пазушним розрізом та круглим вирізом горловини, зі стоячим та відкладним коміром. Поділ, краї рукавів та пазушний розріз у чоловічих сорочках мережили(циркали) шовковою ниткою та обв’язували за допомогою гачка(гаклювали). найдавнішою за кроєм жіночою сорочкою є сорочка «із зморшкою», пізніше були поширені тунікоподібного крою. Характерною рисою всіх буковинських сорочок є логічне розташування художнього оздоблення, майстерність поєднання форм і фактури матеріалу. Буденні прикрашались легенькою вишивкою навколо горловини, по подолу, в місцях з’єднання деталей. Святкові визначаються колоритністю і різноманітністю технічних прийомів вишивки. Матеріалом служила різнокольорова вовна, заполоч, шовк, бісер, срібні і золоті нитки. Різного роду металеві пластинки (лелітки). В оздобленні застосовувалось ручне мереживо, виконане з білих, кремових, рожевих фабричних ниток.

Поясним одягом чоловіків були вузькі полотняні штани білого кольору – «портяниці», «поркениці», «гатки». Складались вони із холошень, клина та очкура. Низ холошень підкочували, обгакльовували чи мережили, а у святкових вишивали кольоровими нитками. У холодну пору чоловіки носили суконні штани(гачі) з білого, сірого або чорного сукна.

Жіночим одноплановим поясним одягом служила ткана горботка (опинка, запаска, катрінце). В особливо святково випадках на Кіцманщині та Заствнівщині дівчата і молоді жінки замість горбатки одягали «підфоту» та «фоту з фустами». Фота – полотнище з такої вовняної тканини чорного, фіолетового чи синього кольору фабричного виробництва, краї якої переткані нитками малинового кольору у вигляді широких смуг. Підфота – полотнище білого кольору фабричного виробництва, прикрашене червоними смугами по низу виробу. Доповненням служили хустки, які підтикались по боках стану під поле.

Всі типи буковинських горботок пов’язувались витканим з різнокольорових ниток нешироким(4-6см) поясом. Чоловічий пояс, яким оперізували сорочку, був значно ширшим (10-14 см). Він служив не тільки окрасою костюма, а й виконував функцію підтримування м’язів живота під час важких фізичних робіт. На Гуцульщині здавна відомий широкий (30-40 см) шкіряний пояс – «черес», який прикрашали металевими бляшками (капслями), тисненням, а з середини 50-60-х рр.. ХХ ст.. і бісером.

Оригінальним жіночим святковим одягом середини ХІХ – початку ХХ ст.. була «рікля». Маючи значне поширення у рівнинній зоні, вона нагадувала з виду сарафан. Шили її з фабричної тканини як різнокольорової, так і однотонної, прикрашали червоними стрічками, різнокольоровою тасьмою з сухозлотою, а також мереживом.

Різноманітністю форм і оздоблення відзначається жіночий та чоловічий плечовий одяг, це - безрукавки, кожухи, сардаки, манти, гуглі. Овчинна безрукавка (кептар, містян, мунтян, бундіца, полька, цурканка, магалянка) здавна виступали однією із обов’язкових складових частин народного вбрання. Різні по своїй довжині святкові безрукавки прикрашались вишивкою, шнурами, аплікацією зі шкіри, металевими капслями, бісером. Особливої уваги заслуговують цуканки, польки, містяни, які багато оздоблювались хутром тхора, аплікацією у вигляді хвиль і зигзагів (кучерів), стилізованого рослинного орнаменту. Гуцульські кептарі вражають своїм колоритом та оригінальністю. Вони прикрашались шматочками шкіри червоного та коричневого кольору, мідними капслями, яскравими кольоровими нитками та китицями – «дармовісами».

Поряд з хутровими безрукавками носили кожухи. За кроєм вони ділились на короткі (прямоспинні і розпашні) та довгі. Колір кожуха був переважно білим, комір невисоким, стоячим. Жіночі кожухи прикрашались різнокольоровими шнурами, аплікацією (кавулями), дармовісами, краї обшивали хутром тхора або смушками. Цей плечовий одяг одночасно підкреслював і майновий стан власника. Чоловічі кожухи відрізнялись від жіночих у незначній мірі, вони були коротшими та менш орнаментованими.

Іншим видом плечового одягу із рукавами був «сардак». Виготовлявся він з коричневого та чорного сукна, тунікоподібного крою. Оздоблювали його по коміру, полах, подолу, краю рукавів крученим шнуром у вигляді аплікації, чи вузликами (помпонами). Сардак мав невеликі розрізи або клини по боках, прямі, досить широкі рукави, невисокий стоячий чи відкладній комір. Чоловічі сардаки були коротшими, ніж жіночі.

Широке побутування серед буковинців мала «манта» - старовинний довгий плащовидний одяг розпашного крою з високим коміром – ковпаком, який прикрашався аплікацією із шматочків тканини у вигляді рослинного або геометричного орнаменту. Носили її в негоду та морзи поверх кожуха. У деяких селах східних районів Буковини верхнім одягом служив «чугай», що виготовлявся з домотканого темно-коричневого сукна і мав прямоспинний крій. У жителів гірської частини краю верхнім одягом виступала «гугля», яка відрізнялась від манти наявністю капюшона та відсутністю рукавів.

Доповнюючи ми елементами традиційного жіночого та чоловічого вбрання були головні убори, взуття та прикраси. Серед них важливе місце займають головні убори, які можна систематизувати за статево – віковими ознаками – чоловічі, жіночі, дівочі; за матеріалом і способом виготовлення – на суконні, хутрові (кучма) й солом’яні (капелюхи, брилі); за формою – конічні й циліндричні; за призначенням у побуті – буденні й обрядові (святкові). Влітку чоловіки покривали голову солом’яними чи повстяними капелюхами. У молоді вони були прикрашені стрічками, ґерданами, Павлиним пір’ям. Зимовим головним убором служила гостроверха шапка сірого або чорного кольору, виготовлена з овчини – кучма. Головні убори дівчат буковинського краю характеризуються широким розмаїттям (дьорданик, кодини, вінок, покривало), їм притаманна велика різнобарвність та пишність, що підкреслює локальні особливості традиційного костюма того чи іншого регіону. Найбільш типовим головним убором жінок були намітки, рушники, рушники для завивання голови, перемітки. Крім них, широке розповсюдження мали кольорові хустки фабричного виробництва.

Найдавнішим видом взуття були постоли – «сирівці», «вироб’яки», «морщенки», які виготовлялись із свинячої або телячої шкіри методом стягування передньої частини (писка) та задньої частини (п’яти), одягали їх на онучі або капці(капчурі – в’язані шкарпетки). До шитого взуття відносились шкіряні чоботі з твердими халявами чорного або коричневого кольору. Виключно чоловічим видом взуття були «рисовані чоботи», в яких нижня частина халяви виготовлялась із м’якої шкіри і виступала у формі складок. Чоботи комбіновані з чорними передками та жовтими халявами – «чорнобривці» - носили жінки рівнинної частини краю. Особливою вишуканістю характеризуються жіночі черевики – «дармати», халяви в яких були високими. Вони застібались на ґудзики спереду або збоку, оздоблювались аплікацією з білої шкіри, узорним вирізуванням і виколюванням шкіри, мали фігурні, завужені до низу каблуки – «обцаси».

Невід’ємним доповненням до жіночого та чоловічого костюмів є прикраси, саме їм належить важливе місце в його художньому оформленні, що особливо посилює художню образність народного вбрання. Найбільш розповсюдженими були нашийні та нагрудні прикраси у вигляді вузеньких смужок. До них відносяться цятки, силянки, ґердани, які виготовлялись із різнокольорового бісеру способом нанизування (силяння). Неширокі силянки носили жінки та дівчата а будні, святкові ж були ширші, ажурніші, по нижньому краю прикрашені торочками або петельками з бісеру (кутасиками, дармовісами). Іноді смуга орнаменту вгорі і внизу обводилась прямою, ламаною, чорною або білою лінією. Колоритна гама силянок, ґерданів досить насичена. Дуже поширеним було намисто з одного або декількох рядів монет, підвішених до шнурка або нашитих на шматок квадратної тканини - «сороківці», «гарди», «згарди», «маниство». В ньому використовувались австрійські таляри, а також менші за розміром австрійські, російські, угорські, канадські, північ американські та румунські дрібні монети.

Жіночий та чоловічий костюми неможливо уявити без домотканої торбини – тайстри (трайсти, трайстри), яка виступала справжньою окрасою традиційної ноші. Чоловічий костюм гірської зони доповнювали шкіряна сумка (тобівка), оздоблена металевими бляшками та капслями, а також палиця або келех, люлька та шкіряний гаманець (мошонка).





купить готовый бизнес Харьков