Основні види занять та ремесла буковинців.

Джерело майстерності буковинського землероба і ремісника сягає у глибину віків. Це знайшло яскравий прояв у характері забудови посилень, побуті і традиціях населення, в культурі хліборобства, господарській діяльності жителів краю.

Основним видом занять краян було землеробство. Сіяли зернові (жито, пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу), вирощували городні та кормові (картоплю, буряк, гарбузи, квасолю, огірки, капусту), технічні (льон, коноплю, тютюн, соняшник)культури. Населення займалося також садівництвом, яке було найбільш поширеним у східній частині краю (культивували яблуні, груші, сливи, вишні, черешні, горіхи, айву). Тісно було пов’язане з землеробством і скотарство. Майже у кожному дворі тримали коней, велику рогату худобу(корів, волів), а також овець, кіз та свиней. Крім тварин, в господарстві буковинського селянина розводили домашню птицю - курей, гусей, качок.

Допоміжними заняттями буковинців було бджільництво, збиральництво, рибальство та мисливство. Лісові багатства краю сприяли розвитку лісового та деревообробного промислу на Буковині. Лісозаготівля та сплав деревини були одними з провідних занять жителів Карпат.

Буковина – край самобутнього народного мистецтва. Серед ремесел і промислів тут набуло поширення ковальство, столярство, гончарство, шевство, кушнірство, ткацтво, килимарство, вишивка, писанкарство, лозоплетіння, каменярство, гутництво, художня обробка дерева, шкіри та металу. Впродовж багатьох віків буковинці виготовляли неповторні виробі декоративно-прикладного мистецтва, які мали не лише ужиткове призначення, але й відзначались високим художнім рівнем виконання та естетичним смаком.

Одним з найпоширеніших матеріалів для обробки було дерево. З нього селяни виготовляли більшість речей, необхідних для повсякденного вжитку. Серед них – меблі, різноманітні знаряддя праці, предмети побут. Нерідко дерев’яні вироби прикрашались різьбою або випалюванням.

В кінці XIX ст. з’являється інкрустація виробів з дерева – викладання шматочками різнокольорової деревини, рогу, перламутру, бісеру, металу.

Широкого розповсюдження і вжитку набули вироби з заліза. Це - різноманітні знаряддя праці, інструменти, посуд, а також фігурні огорожі, брами, церковні хрести, прикраси тощо.

У взаємозв’язку з іншими видами трудової діяльності розвивалось і шкіряне виробництво – кушнірство, шевство та лимарство. Із шкіри виготовляли взуття, верхній одяг, головні убори. Мисливські сумки (тобівки), пояси (череси), кінську упряж. Традиції декорування шкіри на Буковині дуже давні і сягають у глибину віків. Шкіряні вироби прикрашали кільцями з орнаментом, ґудзиками, капслями, металевими бляшками та застібками. Верхній одяг зі шкіри оздоблювали овчиною (смушком), хутром тхора, сап’яном та «пирзіяном», що надавало йому більшої ошатності і привабливості.